Pripremila: Marička Sohacka
Međunarodni susret otvorio je mogućnosti osobnog rasta na području duha, mogućnosti liječenja dubokih duševnih rana. To je posebno aktualno sada, u vrijeme otvorene vojne agresije Rusije na Ukrajinu. Pomoć hrvatske braće u ovom teškom povijesnom vremenu posebno je aktualna za nas Ukrajince. Izražavamo veliku zahvalnost Zajednici Molitva i Riječ!
S poštovanjem,
Fr. Taras Kostyk
Слава Ісусу Христу!
Нещодавно відбулася Міжнародна Зустріч Євангелізації та Агіотерапії.
Захід відкрив можливості для особистісного зростання в духовній сфері, можливості для зцілення глибоких душевних ран. Це особливо актуально зараз, у час відкритої військової агресії росії проти України. Допомога братів-хорватів у цей важкий історичний час є особливо актуальною для нас, українців. Висловлюємо велику подяку Спільноті Молитва і Слово!
З повагою: о. Тарас Костик
Razumijem da ne bih trebao biti neaktivan nakon ovog susreta.
„Ne boj se zla, jer On je s tobom.”
Naviještati radosnu vijest i liječiti slomljeno srce.
„Ne boj se!” On kaže.
Taras
Розумію, що не маю бути бездіяльним після цієї зустрічі.
“Не бійся ніякого зла, бо Він з тобою”. Проголошувати добру новину і зцілити розбите серце. “Не бійся!” – Він каже.
Тарас
Susret je zanimljiv, u stilu profesora Tomislava Ivančića. Postoji nešto slično u duhovnom vodstvu atonskih starješina i karizmatskom probuđenju u Duhu Svetom.
Svećenik
Захід цікавий, в стилі о. Томіслава Іванчіча, щось є подібного у духовному керівництві афонських старців і харизматичного відновлення у Святому Дусі.
Священник
Hvaljen Isus i Marija! Nisam bila stalno prisutna, zbog obiteljskih prilika. Prvi put sam sudjelovala na ovakvom susretu i obogatila sam se. Hvala svim organizatorima. Shvatila sam da se trebam pokrenuti u ovome, neka me Gospodin vodi svojim putem i otvori nove mogućnosti…
Hvala vam!
Miroslava
Була присутня не постійно,через сімейні обставини,вперше на такому заході, почерпнула, дякую всім організаторам, зрозуміла, що потрібно рухатись у цьому, хай Господь веде мене своїм шляхом і відкриває нові можливості…
Дякую за захід, про наступні події повідомляйте мене, будь ласка…
Мирослава
Sestra sam iz samostana sestara svete Terezije od Djeteta Isusa. Prve večeri snagu su mi dale riječi kojima je završio susret: „U srcu Crkve, Majke moje, bit ću Ljubav”. Te riječi svete Terezije daju utjehu, mir, nadu, a u isto vrijeme zahtijevaju, jer potiču na ljubav uvijek, bez zadrške, bez iznimke. Te su mi se riječi opet duboko urezale u srce i, takoreći, hodale sa mnom. Šteta što nisam mogla čuti sve teme (zbog obaveza), ali iz onoga što sam čula, posebno me dirnula tema povjerenja.
Odrastala sam bez oca. Tema moga oca uvijek je bila rana u meni koju sam tolike godine pokušavala zaliječiti, dati Bogu, pa i naučiti živjeti s njom. Odsutnost oca nije mi dopuštala da se u potpunosti pouzdam u samog Boga. U životu sam naučila sama rješavati probleme, činiti, djelovati, biti ispred… Kad mi je Bog dao priliku da u odrasloj dobi doživim prvi susret s ocem, doživim trenutak oprosta i pomirenja s njim osjećala sam se kao ptica koja leti s jednim krilom jer je drugo cijelo vrijeme bilo ranjeno. Ta činjenica odsutnosti oca duboko me ranila iznutra. Nisam znala u potpunosti prihvatiti sebe takvu kakva jesam. Imala sam mnogo kompleksa koje sam toliko puta predavala Bogu. Toliko sam željela vjerovati Bogu protiv svega za što je moje srce bilo sposobno, protiv onoga što nisam mogla sama prijeći.
A odlučujući trenutak bili su koraci prema povjerenju i pronalasku osobe kojoj možete vjerovati. Čovjek mora doživjeti potpuno povjerenje u nekoga, a mene je potaknulo prisjetiti se trenutaka vezanih uz povjerenje, počevši od ljudi do samog Boga.
Bilo je to nevjerojatno iskustvo, moje bogatstvo, melem za moju dušu. Nešto se dogodilo; u Svjetlu samog Boga vidjela sam koliko je On učinio i čini u mojem životu te koliko sam ljubavi i dobrote dobila od Njega. Stvarno želim da Bog bude ispred mene, da to „nešto” bude Božji čin, da mi pruži priliku da poletim s oba krila i da me oslobodi. Sada čekam promjenu mjesta svoje službe. Devetnaest godina rada na jednom mjestu ipak je mnogo. Osjećam kako me Bog čisti, vodi i uči da se iznova otvorim i vjerujem. Hvala svima na svjedočanstvu života i riječima koje mijenjaju, daju snagu i diraju u srce.
Časna sestra
Я є сестрою з монастиря сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса. Першого вечора мені
додали сили слова, якими закінчили зустріч: «В серці Церкви, моєї Матері, буду Любов’ю».
Ці слова святої Терези дають втіху, мир, надію, а одночасно і вимагають, бо заохочують любити
завжди, без зостереження, без вийнятку. Ці слова глибоко ще раз запали в серце і як би ходили
зі мною. Шкода, що не могла чути усіх тем (із-за обов’язків), але з почутого особливо
доторкнула мене тема- довіри.
Я виховувалася без батька, тема батька завжди була раною у мені, яку я стільки років
старалася вилікувати, віддати Богу, а навіть навчитися жити з нею. Брак батька не дозволяв
мені в повноті мати довіру до самого Бога. В житті я навчилася сама вирішувати проблеми,
робити, діяти, бути перед… Навіть коли Бог дав можливість у дорослому віці пережити першу
зустріч, пережити момент прощення і примирення з рідним батьком, я чулася птахом, який
літає одним крилом, бо друге цілий час було поранене. Цей факт браку батька глибоко ранив
мене з середини, я не вміла себе прийняти до кінця такою, якою є, мала багато комплексів, які
стільки раз віддавала Богу. Я так хотіла довіряти Богу всупереч усього, що вміло моє серце,
всупереч того, що не могла перекрочити сама. І вирішальним моментом були кроки до довіри і
1 пункт знайти особу, якій можеш довіряти. Людина має пережити повну довіру до когось і я з
зворушенням пригадувала моменти зв’язані з довірою починаючи від людей і закінчуючи
самим Богом. Це був неймовірний досвід, моє багатство, бальзам на душу. Щось сталося, в
Світлі самого Бога я побачила скільки Він чинив і чинить в моєму житті, скільки любові, доброти
я отримала Від Нього. Дуже хочу, щоб Бог був переді мною, щоб це «щось», було Божим
Діянням, щоб дало можливість літати двома крилами і вчинило мене вільною. Тепер мене
чекає зміна місця мого служянні. 19 років праці в одному місці однак багато. Відчуваю, як Бог
очищує, провадить і вчить на ново відкриватися і довіряти. Дякую усім за свідоцтво свого життя
і слова, які перемінюють, дають сили і доторкають серце.
Монахиня
